Та було б цікаво дізнатися, а на скільки вона  сама себе оцінює, наскільки впевнено про це говорить, та чи відповідають ті знання і навики, якими володіє людина насправді.

Наприклад,

-         Кандидат занизив свою оцінку, варто заплатити йому стільки  на скільки він себе оцінив. Адже для чого платити більше, якщо людина  сама себе не цінить. Можливо, через якийсь час, коли його упевненість зросте, і він виправдає  очікування, ви його оціните по гідності.

-         Кандидат назвав ціну вищу, ніж ви готові були заплатити. Та коли людина зможе довести свою цінність, то можливо і варто заплатити більше.

-         Кандидат, який тільки закінчив інститут.  Його  очікування по заробітній платі ні як не відповідає тій цінності, яку він готовий  надати.

Отже шукайте золоту середину! І дотримуйте обидва правила одночасно.

1.     Вартість кандидата і вміння її обґрунтувати.

2.     Відповідність вартості до його цінності.

Окремо вони не працюють.

І на завершенні даної теми один анекдот, який дуже підходить до  сьогоднішньої розмови:

 «Один працівник зайшов до пана і говорить:

- Пане! Чому ти мені платиш всього п'ять копійок, а Івану завжди п'ять рублів?

Пан дивиться у вікно і говорить:

- Бачу я, хтось їде. Начебто сіно мимо нас везуть. Вийди, подивися.

Вийшов працівник. Зайшов знову і говорить:

- Правда, пане. Ніби сіно.

- А не знаєш звідки? Може, з Семенівських лугів?

- Не знаю.

- Піди і дізнайся.

Пішов працівник. Знову входить.

- Пане! Точно, з Семенівських.

- А не знаєш, сіно першого чи другого укосу?

- Не знаю.

- Так піди, дізнайся!

Вийшов працівник. Повертається знову.

- Пане! Першого укосу!

- А не знаєш, по чому?

- Не знаю.

- Так піди, дізнайся.

Сходив. Повернувся і говорить:

- Пане! По п'ять рублів.

- А дешевше не віддають?

- Не знаю.

У цей момент входить Іван і говорить:

- Пане! Мимо везли сіно з Семенівських лугів першого укосу. Просили по 5 рублів. Сторгувалися по 3 рублі за віз. Я їх загнав у двір, і вони там розвантажують.

Пан звертається до першого працівника і говорить: