|
Відношення між керівником ресторанного бізнесу і його персоналом складаються по-різному. Керівник хоче, щоб персонал виконував свої обов’язки добросовісно і відповідно до стандартів, які введені в цьому закладі. А персонал хоче заробити багато грошей за мінімальне вкладання свого ресурсу.
Але за законом бізнесу: керівник (власник) – це людина, яка несе відповідальність за свій бізнес та за персонал, який в ньому працює і хоче, щоб працівники його бізнесу були слухняними виконавцями.
Якщо хтось не погоджується з таким твердженням, то розглянемо на прикладі дітей:
Поки діти залежать від батьків, то батьки і несуть за них відповідальність.
Як тільки діти стають незалежними, вони починають нести за себе відповідальність самі.
Та проблема більшості персоналу в тому, що вони прагнуть незалежності і при цьому не хочуть нести відповідальність.
Потрібно вибирати.
Або бути слухняним виконавцем, або бути незалежним і відповідальним.
Або - або.
Звичайно, що багатьом хочеться і те і інше. Тобто, робити те що заманеться і не нести за це відповідальність.
Коли дитина в магазині починає просити, а то й вимагати, щоб йому купили, те що захотілось, то як вчинити?
Купити – а потім демонструвати пустий холодильник і говорити, ось бачиш, ти ж просив, і я зробила, так як ти просив. Це є навчанням відповідальності дитини, яке знімання її з батьків.
Або ж не купити. І переносити моральний тиск.
А тепер поставимо на місце дитини персонал. Як тут поступити?
Коректне це порівняння чи ні – рішайте самі. Це я, так знімаю з себе відповідальність. Або робите точно так як я говорю - в цьому випадку я беру відповідальність на себе.
Думаю, що механізм зрозумілий?
Що таке сильний керівник – ніби розуміють всі. Це не паличка – виручалочка для персоналу і не рішення всіх їхніх проблем.
Це керівник – який спокійно може сказати – НІ. Якщо хтось не погоджується, то може звільнятись.
А слухняний персонал завжди говорить: ТАК. ТАК. ТАК. ЗВИЧАЙНО ТАК. І погоджуючись з керівником – він не несе за це відповідальність. Відповідальність несе керівник.
А якщо не хоче погоджуватись, то повинен взяти на себе відповідальність і стати незалежним і самостійним.
В керівництві давно відомий простий принцип. Вислухати всіх підлеглих потрібно і уважно. Але рішення приймає керівник. І несе за нього відповідальність.
Ті ж, з персоналу, які оспорюють уже прийняті рішення – займаються саботажем.
Тому рішучість і наполегливість після прийняття рішення – це добро. А м’якість і нерішучість – в цьому випадку – зло.
Ось такий простий механізм. Це просто механізм влади. І його легко побачити в будь-якому бізнесі, і в житті.
Правда, як і житті, так і в бізнесі буває, що керівник не завжди може сказати – НІ. Тобто він не є сильним. І як наслідок виникає безліч проблем і ускладнень.
Світ влаштований так, що протилежності притягуються. Плюс і мінус, інь і янь. І якщо керівник по справжньому сильний, він і притягую до себе по справжньому слухняний персонал.
Ось так!
| 
